Терикони: що це, чому вони димлять і як з ними бути

Коли ви їдете через Донбас або просто переглядаєте кадри з новин, помічаєте на горизонті щось схоже на гору. Висока, чорна, іноді з димом — це терикон. Для місцевих — це не просто купа породи, а частина ландшафту, яка зросла разом із поколіннями. Але звідки вони взялись, чим небезпечні й навіщо сьогодні стільки розмов про рекультивацію?

Як з’являються терикони

Почнемо з простого: терикони — це штучні насипи з гірських порід, які лишаються після добування вугілля. Шахтарі витягують не тільки вугілля, а й те, що його оточує — порожні породи. І от щоб не возити цю масу назад під землю, її складують на поверхні. Рік за роком — і виростає цілий пагорб.

У Донецьку, наприклад, таких десятки. Деякі з них старші за нас із вами. У Франції та Великій Британії — теж. Колись їх вважали буденністю. Тепер — головний біль для екологів.

Що всередині терикону

Виглядає як просто гора каміння? Насправді — не зовсім. Усередині — глина, пісок, вугляна пудра, шматки вугілля. Іноді — залишки металів. А ще — повільний процес горіння. Так, терикони можуть горіти самі по собі. Це не пожежа в класичному розумінні, але постійне тління всередині — звична річ. Температура може сягати 800°C. Через це вони димлять, і цей дим — далеко не безпечний.

У Макіївці був випадок, коли терикон тлів роками, і місцеві звикли до постійного запаху сірки. А діти… просто грались поруч. Така реальність.

Екологія і вплив на життя

Терикони змінюють не тільки краєвид, а й якість повітря, ґрунтів і води. Коли всередині починається горіння, в повітря виходять токсичні гази — оксиди азоту, сірки, чадний газ. Частина з цього осідає поруч, частина розноситься вітром на десятки кілометрів.

А ще — вода. Коли дощ проходить через терикон, вона вимиває важкі метали, і все це потрапляє в ґрунт або навіть у річки. У Селидовому фіксували підвищений вміст сульфатів у підземних водах поблизу териконів.

Жити поруч — значить дихати тим, що виділяється зсередини. І це не перебільшення.

Чому терикони важливі культурно

Попри всі проблеми, для багатьох терикон — це символ. Символ праці, шахтарського минулого, цілого регіону. Донбас без териконів — як Карпати без лісу. У Донецьку терикони навіть зображали на гербі, а художники та фотографи робили з них мистецтво.

Під час бойових дій у 2014–2022 роках вони стали стратегічними точками. З них велося спостереження, стояли дрони, а часом — навіть снайпери. Бо висота, яку видно з усіх сторін, — перевага.

Чи можна щось змінити

Так, і це вже відбувається. В Україні, Франції та Німеччині терикони почали рекультивувати. Тобто — перетворювати з проблеми на простір для життя. Їх засипають землею, висаджують рослини, іноді навіть створюють парки.

У Лисичанську один із териконів перетворили на лижну трасу. У Польщі — на оглядовий майданчик. А в Бельгії — навіть на майданчик для концертів. Усе залежить від фантазії та бюджету. Головне — перестати дивитися на них як на «покинуте каміння».

Як ми можемо вплинути

Ми не зможемо самі розібрати терикон. Але ми можемо підтримати ініціативи, які спрямовані на відновлення таких територій. Писати звернення, поширювати інформацію, підтримувати проєкти — це вже крок. Якщо громада бачить у териконі потенціал, він перестає бути лише проблемою.

Терикони — це не просто гірка біля шахти. Це дзеркало того, як ми працювали й як тепер живемо. Вони нагадують про ціну вугілля, про ті часи, коли все було інакше. Але їхня історія ще не завершена.

Можливо, колись на місці димного відвалу з’явиться зелений парк. І хтось скаже: «Тут колись був терикон. А тепер — місце, де просто добре дихається».