Що таке займенник: простими словами про важливе

Колись моя вчителька української мови сказала: «Без займенників ми б говорили, як роботи, повторюючи одне й те саме слово». Спочатку я не зрозумів, але уявивши собі розмову без «я», «ти» або «ми», зрозумів, наскільки вона мала рацію.

Що ж таке займенник?

Займенник — це така частина мови, яка замінює іменник або прикметник, допомагаючи уникнути повторень. Спробуйте розповісти другу про свою поїздку без слів «я», «ми» чи «вони». Незручно, правда?

Наприклад, замість того, щоб говорити:

• Марина купила книгу. Марина читає книгу. Марині подобається книга.
  ми просто скажемо:

• Марина купила книгу. Вона її читає, і їй вона подобається.

Простіше, зручніше, зрозуміліше.

Спробуйте помічати, як часто ви використовуєте займенники в побуті — результат вас здивує.

Звідки взялося слово «займенник»?

Слово «займенник» походить від латинського «pronomen», що буквально означає «замість імені». Сама назва чітко пояснює головну функцію — заміну інших слів.

Це схоже на запасного гравця у футбольній команді. Основний гравець втомився — виходить запасний. Точно так само займенники підміняють слова, коли ті вже «втомились» повторюватись.

Цікаво знати такі деталі, правда ж?

Морфологічні ознаки займенників

Займенники змінюються за родами, числами та відмінками. Якщо взяти слово «наш», подивіться, як легко змінюється його форма залежно від ситуації:

Просто й наочно. Запам’ятайте, як змінюється хоча б кілька займенників — і це суттєво полегшить написання речень.

Як займенники поводяться в реченні?

Займенники можуть грати різні ролі: бути підметом, присудком, додатком. Наприклад:

• Підмет: «Він швидко бігає».

• Додаток: «Я бачу тебе».

• Означення: «Ця книжка цікава».

Щоб легше запам’ятати ролі займенника, спробуйте проаналізувати просте речення прямо зараз — це чудова вправа на увагу!

Основні розряди займенників

Займенники бувають різними, і зараз ми швидко пробіжимось основними групами:

Особові

Я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Наприклад: «Я тебе слухаю».

Присвійні

Мій, твій, його, її, наш. «Це твій вибір».

Вказівні

Цей, той, така, те. «Дай мені ту книгу».

Питальні

Хто? Що? Який? Чий? «Чия це ідея?»

Неозначені

Хтось, щось, дехто, будь-який. «Хтось забув парасольку».

Заперечні

Ніхто, нічий, ніщо. «Ніхто не прийшов на свято».

Зворотний

Себе. «Він любить себе».

Означальні

Весь, всякий, кожен. «Кожен має право на помилку».

Запам’ятовувати займенники простіше на прикладах, чи не так?

Чому займенники такі важливі?

Займенники роблять наше мовлення природнішим. Уявіть повідомлення від друга: «Друг приїхав, друг чекає тебе в кафе. Друг чекає довго». Це дратує, правда?

Якщо замінити це на: «Я приїхав, чекаю тебе в кафе. Чекаю довго», усе стає простіше й зрозуміліше.

Почніть звертати увагу, коли займенники рятують вашу мову від нудних повторів.

Типові помилки з займенниками й як їх уникнути

Часто люди плутають займенники або неправильно їх узгоджують із іншими словами. Наприклад:

• Неправильно: «Вона пішов у кіно».

• Правильно: «Вона пішла у кіно».

Порада: завжди подумки перевіряйте узгодження займенника з дієсловом або іменником.

Зверніть увагу на помилки у своїх реченнях — це допоможе вам краще говорити й писати українською.

Що таке займенник у реченні?
Це слово, яке замінює інші слова (іменники або прикметники).

Які розряди займенників існують?
Особові, присвійні, вказівні, питальні, неозначені, заперечні, зворотний, означальні.

Як змінюються займенники?
Вони змінюються за родами, числами і відмінками.

Перегляньте цю частину ще раз, якщо залишилися питання!

Займенники — це як маленькі помічники, які роблять нашу мову живою й простою. Їх легко не помічати, але варто спробувати хоча б один день говорити без них, щоб зрозуміти, наскільки важливі ці маленькі слова.

Колись моя подруга спробувала провести експеримент і не використовувати займенники взагалі. Через півгодини ми разом просто розсміялися — це було неможливо.